І ось 2013–го вийшло іще два вельми прикметні видання.

Дніпропетровський історик Віталій Андрєєв (В.Петров народився і дитинство провів у Катеринославі) у книжці «Віктор Петров. Нариси інтелектуальної біографії вченого» подає свого героя, як приклад self made man. І це справді так. Будучи сином священика, він попри це (коли хто не пам’ятає — то був хрест на кар’єрі) «став одним з найкращих спеціалістів, ключовою фігурою Етнографічної комісії при ВУАН. Успіхи закладу високо оцінювалися науковим загалом, а Україна визнавалася лідером у науковому просторі СРСР». У книжці В.Андрєєва зібрано і проаналізовано чимало мемуарних свідчень, з яких випливає, що В.Петров «завжди відрізнявся обережністю і за будь–яких обставин більше думав не про те, що сказати, а про те, чого не сказати… Його, за постійну іронію та гострий язик, побоювалися і, навіть, недолюблювали». Та попри косі погляди колег, В.Петров був науковцем апріорі: коли треба було ствердити пріоритет знання, то нічого не значили попередні титули, як–от: «Науковець, скрупульозно проаналізувавши тексти О.Потебні, переконливо довів, що «найбільший авторитет у питаннях теорії та філософії мови» доволі часто дозволяв собі «вільно поводитись з лапками».
Читать далее...

Далі публікуємо офіційні результати Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року‘2013»
— топ–списки з 7 позицій у кожній підномінації. НОМІНАЦІЯ «ОБРІЇ»

* рейтинґ книжки — кількість набраних балів поділена на кількість експертів у номінації

Спеціальна література